БЕЗСУПЕРЕ́ЧНО.Присл. до безсупере́чний.Досі вона [дочка] безсуперечно виконувала всі його вимоги (В. Канівець).
Безсуперечно нар. Безспорно. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 46.
Присл. до безсуперечний.
Безсупере́чно, присл.
див. обов'язково
безсупере́чно прислівник незмінювана словникова одиниця
Присл. до безсуперечний.