БЕЛЬКОТУ́Н, а́, ч., розм.Той, хто багато говорить, белькотить.[Андрій:] Белькотун ти та й більш нічого! Старий чоловік, а таке варняка! (М. Кропивницьк... смотреть
-а, ч., розм. Той, хто багато говорить, белькотить.
-а, ч. , розм. Той, хто багато говорить, белькотить.
див. балакучий
белькоту́н іменник чоловічого роду, істота розм.
белькотун, -а