ПОВИ́ДНУ, присл., розм.Те саме, що по-ви́дному.Коли заснув [Прокопій] – не помітив, але прокинувся вже зовсім повидну (Ю. Збанацький);О Києве! Ти ідеал... смотреть
Повидну нар. При свѣтѣ, когда видно. Пішов я з Лавріном роздивитися город повидну. О. 1861. X. 146. Завтра повидну допишеш, покинь тепер. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 212.... смотреть
присл., розм. Те саме, що по-видному.
див. засвітла
пови́дну прислівник незмінювана словникова одиниця розм.
присл. , розм. Те саме, що по-видному.
см. по-видному