БЛЮЗНІ́Р (той, хто зневажає, поганить що-небудь святе, високе, хто чинить блюзнірство), ОСКВЕРНИ́ТЕЛЬ перев. з додатком у род. в., книжн., СВЯТОТА́ТЕЦЬ... смотреть
БЛЮЗНІ́Р, а, ч.Той, хто чинить блюзнірство.І їв народ і пив, і лаяв, як блюзнір, Свободу, що дала замало пива й кави (Д. Павличко).
-а, ч. Той, хто чинить блюзнірство.
див. грішник
Блюзні́р, -ра, -рові; -ні́ри, -ні́рів
-а, ч. Той, хто чинить блюзнірство.
блюзні́р іменник чоловічого роду, істота
Blasphemer
блюзнір, -а