БРОНЕБІ́ЙНИК, а, ч.Боєць, що стріляє з бронебійної зброї.На світанку наші бронебійники підпалили “пантеру” (О. Гончар);Іван підхопився і побіг до стіжк... смотреть
-а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї.
-а, ч. Боєць, що стріляє з бронебійної зброї.
бронебі́йник іменник чоловічого роду, істота
Anti-tank rifleman
бронебійник, -а
бронебойщик