СНІГ, у, ч.1. Тверді атмосферні опади, що випадають із хмар у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, які становлять собою скупчення таких... смотреть
(аж) сні́гом си́пле за шку́ру, безос. У кого-небудь з’являється неприємне відчуття холоду від страху, тривоги, хвороби і т. ін. Так аж снігом сипле за шкуру (М. Номис). до бі́лого сні́гу. Дуже довго, тривалий час. — Я вам, дядьку Славко, як дам, то до білого снігу не забудете (М. Зарудний). до глибо́кого сні́гу. До справжньої зими; до морозів. — Як напровесні випустиш свиноту з подвір’я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (М. Стельмах). до (пе́ршого) сні́гу. До початку зими. — Ви, тату, не журіться,— підбадьорюю його.— Ви ж читати он як умієте! — Та навчився ж,— ходив у школу аж до першого снігу (М. Стельмах). сні́гу зимо́ю (посере́д зими́, взи́мку) не діста́неш у кого. Хто-небудь дуже скупий. — Не йди до Мотрі позичати хліба, бо ноги рогачем поперебиваю! В неї снігу зимою не дістанеш (І. Нечуй-Левицький); — Це б попросити (Шуряка), щоб дав (коня) поїздити, але хіба дасть? У нього снігу посеред зими не дістанеш (Є. Гуцало). як з торі́шнього сні́гу, зі сл. бу́де, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (буде). — Прийду та допоможу тобі, хоч і з мене, певно, буде користі, як з торішнього снігу (І. Нечуй-Левицький). як (мов, на́че і т. ін.) го́лка в соло́мі (в снігу́), зі сл. зни́кнути, губи́тися і т. ін. Так, що не можна знайти; безслідно. Наче голка в соломі, зник (Кирило) у натовпі людей (Н. Рибак); Внизу — косогір, забитий снігом, а далі — царство лісів, у яких людина губиться, як голка в снігу (Григорій Тютюнник). як (мов, ні́би і т. ін.) сніг (дощ) на го́лову (з я́сно́го не́ба), зі сл. па́дати, упа́сти і под. Зовсім несподівано; раптово. На світ неждано-негадано, як сніг на голову, упала біда (М. Чабанівський); Татари рухаються завжди в цілковитій таємничості, падають, як сніг на голову, вриваються, мов летючий вітер (П. Загребельний); Докійка здивовано глянула на подругу.— Що ти! Нащо таке кажеш? — Чую, сестро, що впаде на мене лихо, як сніг на голову… несподівано (М. Лазорський); Неждано-негадано, мов сніг на начальникову голову, звалилась ревізія (Ю. Збанацький). як сніг, зі сл. бі́лий, побілі́ти і под. Дуже, надзвичайно. Еней, пожар такий уздрівши, Злякався, побілів, як сніг, І бігти всім туди звелівши, Чимдуж до човнів сам побіг (І. Котляревський); — А я ото посивіла отак,— додала Ольга Семенівна, перебираючи пальцями прядку сивого, як сніг, волосся (Г. Хоткевич). як торі́шній (поза́торішній) сніг, зі сл. потрі́бен, вплива́ти і под., ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначених слів; зовсім не (потрібен, впливати). — Дайте спокій. Ваш гетьман так мені потрібен, як торішній сніг! (П. Панч); — Потрібна ти тому Лимареві, як торішній сніг (І. Цюпа); — Не бійтесь, діду, ви тим бандитам потрібні, як торішній сніг (О. Слісаренко); Сидів на гауптвахті, та все це так на нього впливало, як торішній сніг (І. Микитенко). як поза́торішній сніг на лі́тню пого́ду. — То що ж гадаєте? Вплинуло це на отця Нокентія? Як позаторішній сніг на літню погоду (Ю. Збанацький). як торі́шнього сні́гу, зі сл. боя́тися, ірон. Уживається для повного заперечення змісту зазначеного слова; зовсім не (боятися). Боюся я тебе, як торішнього снігу (Укр.. присл..); — Ну й язик у тебе, — тільки здивовано брови підвів Мірошниченко.— Гляди, Іванові скажу.— Боюсь я його, як торішнього снігу,— стрепенулась Марійка (М. Стельмах).... смотреть
СНІГ, у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів. Зима без снігу — літо без хліба (Укр.. присл.., 1955, 100); По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає (Шевч., II, 1963, 143); Надворі йшов лапатий сніг, неначе в повітрі літали горобці (Н.-Лев., VI, 1966, 348); Сніг падав безшелесно й рівно (Рильський, І, 1960, 125); *Образно. Промениста ромашка запорошила снігом увесь лан (Кучер, Дорога.., 1958, 142); * У порівн. Часом очеретяний початок, зачеплений Соломією, лопався й обсипав її білим пухом, мов снігом (Коцюб., І, 1955, 361); // Суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь. Лечу, лечу, а вітер віє, Передо мною сніг біліє (Шевч., І, 1963, 241); Яка гарна буде та гора взимку серед чорних лісів, коли її вкриє білий сніг (Н.-Лев., VII, 1966, 78); По ровах, де ще недавно лежали сніги, стояла густа і чорна, як дьоготь, вода (Тют., Вир, 1964, 99); *У порівн. Синіли невеличкі ліски, чорніли хуторки, за ними піски, мов сніги, біліли і виблискували (Мирний, І, 1954, 256); На столі білий як сніг обрус, добірні страви й напитки (Л. Укр., III, 1952, 472); // Холодний край. Ти нас з України Загнав, голих і голодних, У сніг на чужину Та й порізав (Шевч., І, 1963, 249). ◊ Боя́тися, як торі́шнього сні́гу — зовсім не боятися. [Микита:] Гляди, щоб я тебе іноді, бува, не мазнув по губах!.. [Маруся (регоче):] Ох лишенько! Я ж тебе так точнісінько боюсь, як торішнього снігу (Кроп., І, 1958, 79); — Ну й язик у тебе.. Гляди, Іванові скажу. — Боюсь я його, як торішнього снігу, — стрепенулась Марійка, і на зібраних устах її заворушилась упертість (Стельмах, II, 1962, 26); Було́ (бу́де, є) [сті́льки] ко́ристі (поті́хи і т. ін.), як з (із) торі́шнього сні́гу — зовсім не було, не буде, немає користі, потіхи тощо. — Добре, ясновельможна княгине, добре! Прийду та допоможу тобі, хоч і з мене певно буде користі, як з торішнього снігу (Н.-Лев., VII, 1966, 114); — Якби не гукати на вас, не думати за вас, то було би з вашої роботи стілько потіхи, як із торішнього снігу (Фр., І, 1955, 60); Ві́чний сніг див. ві́чний; До бі́лого сні́гу — дуже довго, тривалий час. — Я вам, дядьку Савко, як дам, то до білого снігу не забудете (Зар., На.. світі, 1967, 268); До глибо́кого сні́гу — до глибокої зими. — Як напровесні випустиш свиноту з подвір’я, то вона без догляду аж до глибокого снігу нагулює жир (Стельмах, І, 1962, 72); До [пе́ршого] сні́гу — до початку зими. — Справив їй святешні чоботи, так вона їх, звиняйте, вже і в будень тягає і навіть тепер, до снігу, носить (Стельмах, II, 1962, 21); Зимо́ю (взи́мку) сні́гу не діста́неш див. дістава́ти; Ора́ти но́сом сніг див. ора́ти; Побілі́ти, як сніг див. побілі́ти; Потрі́бний (потрі́бен), як торі́шній сніг див. потрі́бний; Сніг кури́ться див. кури́тися1; Як сніг на го́лову див. голова́. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 423.... смотреть
сніг (зменшено-пестливі — сніжо́к, сніже́чок) — атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою, у свою чергу, скупчення таких кристалів; найголовніша його прикмета — колір («білий, як сніг»); як ознака настання зими («Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха») сніг, особливо велика його кількість, провіщає багатий урожай, тому кажуть: «Багато снігу — багато хліба»; зимовий період пов’язувався в свідомості з завмиранням природи, з холодами («Як сніг сіє, то й піч дубіє»), з надіями на тепло й оживання природи («Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде»); виступає також об’єктом традиційного порівняння («Сніг мов з рукава»); зі снігом пов’язаний цілий ряд народних прикмет, — «перший сніг за сорок днів до зими випадає», «перший великий сніг випадає вночі», «перший лапатий сніг — на негоду», «сніг лягає рівно — літо буде сухе, гребенями — вологе», «якщо весною сніг розтане від сонця, рік буде врожайним, як від дощу — буде посуха»; оскільки сніг холодний, то в народній символіці пов’язується з холодом серця: «Припав сніжок на обліжок. Ще лежить торішній. Поможи мі, моцний Боже, Бо-м сирота вічний» або ще: «Упав сніжок на обліжок та взявся водицею (пройшла любов); Лучче було дівчиною, аніж молодицею (бо тоді ходили хлопці); Упав сніжок на обліжок, невже не розтане (нещасливе заміжжя), Прибувайте, парубочки, як вечір настане. — А ми тоді прибували, як нас не лаяли, А тепер лаять стали, ходить перестали»; асоціюється сніг із сивиною: «Припав сніжок на наш обліжок», також із забуттям: «З кожним днем я все далі й далі, — білий сніг замітає сліди»; хоч частка добрих сподівань все-таки залишається: «Скільки сніг не лежатиме, а розтавати буде». Зима без снігу — літо без хліба (приказка); По вулиці вітер віє та сніг замітає (Т. Шевченко); Синє море замерзає Льодком тонесеньким Та припадає Сніжком білесеньким (пісня). Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 556.... смотреть
Біле, як сніг.Дуже біле.Багато снігу в році, багато хліба на тоці.Господарська ворожба, що багато снігу приносить урожай.Багато снігу на ріллі, багато ... смотреть
-у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять скупчення таких кристалів. || Суцільна маса таких опадів,... смотреть
Snowмокрий сніг — sleetталий сніг — slushіде сніг — it snows; it is snowingяк сніг на голову — розм. like a bolt from the blueвкритий снігом — snow-cov... смотреть
СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей ... смотреть
-у, ч. Атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять скупчення таких кристалів.|| Суцільна маса таких опадів,... смотреть
【阳】 雪Іде сніг 下雪了Перший сніг 初雪Обсипає снігом (无人称) 转 某人发冷◇ Як сніг на голову 突如其来, 如天外飞来
Різновид атмосферних опадів у вигляді кристаликів льоду різної форми (переважно шестикутні зірки); при темп. від -5 до 0ºС кристалики злипаються, утвор... смотреть
сніг 1. сніг◊ мину́ти як торі́чний сніг пропасти безслідно (Франко) ◊ не допросишся й торішнього сні́гу про дуже скупу людину (ср, ст) ◊ платки сні́гу → "платок" ◊ то \ обхо́дит як торі́чний сніг це \ байдуже (Франко) 2. кул. піна зі збитих білків (м, ср, ст)... смотреть
[snih]ч.śniegпадає / іде сніг — pada śnieg
[с(')н'іг]-гу, м. (на) -гу, мн. -ги, -г'іў
снег обсипає снігом (кого) — безл. перен. бросает в холод (кого) перший сніг — первый снег, пороша
зб., (неглибокий) пороша; ФР. снігопад; сніжок, од. зб. сніжин|к|а.
Сніг, сні́гу, на снігу́; сніги́, -гі́в
(атмосферні опади) пороша, снігопад, (дрібний) крупа.
-у m śnieg іде ~ pada śnieg ~ тане śnieg topnieje
{с()ніг} -гу, м. (на) -гу́, мн. -ги́, -гі́ў.
сніг іменник чоловічого роду
Сьнег
Snö
Snø
Sne
метеор.; физ. снег
сніг, -у
თოვლი
сьнег
сьнег
масонська умовна фраза, що означає: «Увага! Серед нас профан!».