УВІКОВІ́ЧЕНИЙ, а, е.Дієпр. пас. до увікові́чити.Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених, Вдячними нащадками увіковічених (П. Дорошк... смотреть
увікові́чений[ув'ікоув’ічеинией]м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
-а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до увіковічити. || увіковічено, безос. присудк. сл.
-а, -е.Дієприкм. пас. мин. ч. до увіковічити.|| увіковічено, безос. присудк. сл.
{увікоуві́чеинией} м. (на) -ному/ -нім, мн. -ні.
увікові́чений дієприкметник