ЯЗИЧНИЦТВО - у християнському богослов'ї та почасти в історичній літературі - термін для означення дохристиянських і нехристиянських вірувань. Іноді як синонім Я. вживається термін "поганство". Поняттям "Я." охоплюються передусім політеїстичні вірування, хоча до його змісту входить і віра в духів, фетишів, тотемів, душ, а також первісна магія, чаклунство тощо. Історично язичницькі вірування і культ були більш ранніми формами релігійного практичнодуховного входження людини в світ і стали підґрунтям для виникнення сучасних релігій - монотеїстичних, світових. Протиставлення християнства та інших сучасних релігій язичницьким віруванням і культу значною мірою умовне. З прийняттям християнства на Русі чимало елементів давньослов'янського язичництва зрослися із ним, що призвело до т. зв. двовір'я. У видозміненому, почасти переосмисленому вигляді уявлення про місцевих богів-покровителів та залишки язичницької побутової обрядовості наразі зберігаються у православних віруваннях і культі.Б. Лобовик... смотреть
ЯЗИ́ЧНИЦТВО, а, с.Система поглядів на світ язичників.У своєму знаменитому “Слові про закон і благодать”, прочитаному у 1052 р. в рисутності Ярослава Му... смотреть
[jazycznyctwo]с.pogaństwo
-а, с. Те саме, що язичество.
-а, с. Те саме, що язичество.
язи́чництво іменник середнього роду
Hedenskab
-а n pogaństwo
язичництво