Верете́нце і вереті́нце, -те́[і́]нця, -те́[і́]нцю; -те́[і́]нця, -те́нецьвереті́нце, -нця; -ті́нця, -те́нець
ВЕРЕТІ́НЦЕ див. верете́нце.
Веретінце См. Веретенце. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 136.
див. веретенце.
вереті́нце іменник середнього роду
див. веретенце.