УБИ́ВЦЯ (ВБИ́ВЦЯ) (той, хто убив, убиває людей), УБИ́ВЕЦЬ (ВБИ́ВЕЦЬ), ГОЛОВОРІ́З, ЗГУ́БНИК, ЛЮДИНОВБИ́ВЕЦЬ книжн., ЛЮДИНОВБИ́ВЦЯ книжн., ДУШОГУ́Б розм.... смотреть
-а, ч., розм. 1) Злочинець, який вдається до вбивства, розбою, лиходійства. 2) Уживається як лайливе слово. 3) Кат.
-а, ч. , розм. 1》 Злочинець, який вдається до вбивства, розбою, лиходійства.2》 Уживається як лайливе слово.3》 Кат.
розм.murderer
-а m душогубець -бця m zbrodniarz, zabójca; zwodzący na zią drogę (na manowce)
див. жорстокий
Душогу́б, -ба, -бові, -бе! -гу́би, -бів
душогу́б іменник чоловічого роду, істота розм.
= душогубець душегуб, душегубец
див. УБИВЦЯ.
душогуб, -а