ЗАГО́НИЧ, а, ч., мисл.Той, хто заганяє дичину під час полювання; нагонич.Ми склали план дій, розподілили солдат [солдатів] на загоничів і стрільців, по... смотреть
-а, ч. 1) Той, хто заганяє худобу у стайню, кошару, загін, корівник тощо. 2) Мисливець, який заганяє звіра під час полювання.
НАГО́НИЧ (учасник облави, який жене звіра або птаха на мисливця), ГУЧО́К, ЗАГО́НИЧ. Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П... смотреть
-а, ч. 1》 Той, хто заганяє худобу у стайню, кошару, загін, корівник тощо.2》 Мисливець, який заганяє звіра під час полювання.
див. нагонич
(на полюванні) beater
заго́нич іменник чоловічого роду, істота
загонич, -а
загонщик