БАЙДУ́ЖИЙ (про людину — який не виявляє зацікавлення до навколишнього, не схильний до почуттів, пристрастей), БАЙДУ́ЖНИЙ рідше, ІНДЕФЕРЕ́НТНИЙ книжн., ... смотреть
-а, -е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до збайдужіти. 2) у знач. прикм. Байдужий, нечуйний.
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до збайдужіти.2》 у знач. прикм. Байдужий, нечуйний.
зачерствілий; (кому) зосоружілий; З. П. байдужий, нечуйний; збайдужнілий.
див. байдужий
Абыякавыбезуважны
Збайдужі́лий, -ла, -ле
збайдужі́лий дієприкметник
абыякавыбезуважны
абыякавы безуважны