ОЗВІРІ́ЛИЙ, а, е.1. Дієпр. акт. до озвірі́ти.Озвірілих від голоду й ненависті недоростків насилу розчепили; викинуто їх з Києва (П. Загребельний);Вона ... смотреть
ЛЮ́ТИЙ (дуже сердитий), ЗЛЮ́ЩИЙ, ЗАТЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗЛЮ́ЧЕНИЙ, РОЗЛЮТО́ВАНИЙ, РОЗ'Я́ТРЕНИЙ, Я́РИЙ, РОЗ'Я́РЕНИЙ (який утратив самовл... смотреть
-а, -е. 1) Дієприкм. акт. мин. ч. до озвіріти. 2) у знач. прикм. Дуже розгніваний, розсерджений; розлючений. || Який виражає звірячу лють, злобу (про ... смотреть
-а, -е.1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до озвіріти.2》 у знач. прикм. Дуже розгніваний, розсерджений; розлючений.|| Який виражає звірячу лють, злобу (пр... смотреть
[ozwirifyj]прикм.zdziczały (від: озвірити)
озвірі́лий 1 дієприкметник від: озвіри́ти озвірі́лий 2 прикметник розлючений
див. жорстокий
zezwierzęcony, rozbestwiony, rozsierdzony
озверелый, озверевший; остервенелый
Brutal