ОТУПІ́ЛИЙ, а, е.1. Дієпр. пас. до отупі́ти.Вони стали на ґанку, з жалем дивлячись, як горда нескорена сила ішла під багнетом байдужого, отупілого на лю... смотреть
ЗАБИ́ТИЙ у знач. прикм. (доведений до отупіння, до втрати віри у свої сили), ЗАМОРО́ЧЕНИЙ, ОТУПІ́ЛИЙ, СЛІПИ́Й підсил., ЗАТУ́РКАНИЙ розм.; ЗА́ГНАНИЙ, ЗА... смотреть
-а, -е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до отупіти. 2) у знач. прикм.Який виражає тупість, отупіння.
[otupiłyj]прикм.otępiały
-а, -е.1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до отупіти.2》 у знач. прикм. Який виражає тупість, отупіння.
Stupefied, torpid, dulled
отупі́лий дієприкметник